Вхід у замок Паланок, Мукачеве

   Памятник Б.Хмельницькому. Завод по розливу мінеральної воды "Драгівська" (типу "Єссентуки").

   Легенда про Дракулу

   Хто не знає легендарного упиря Влада Дракулу? Про нього вже стільки написано і знято, що тільки зайвий раз переконуєшся — людська фантазія безмежна. Але більшість байок насправді аж ніяк не стосуються самого Дракули, бо є лише плодом уяви звичайних писак.

   Написати, що Влад Дракула був українцем, — чисте зухвальство, але не сказати, що його діди та й він сам правили добрим кавалком української землі — просто негарно. Дракули, або ж Драги, кілька століть були власниками дуже мальовничого краю, який і донині, дякувати Богу, належить Україні, — Закарпаття. Хто бачив цю землю, порівнює її з раєм на землі. Тут є все, починаючи від дивовижних гір і закінчуючи покладами золота. Не кажу вже про всі можливі й неможливі мінеральні води, старезні ліси, соляні печери, особливу архітектуру й талановитих людей. На жаль, те Закарпаття, яке ми маємо, лише часточка колишніх володінь Дракули. Добрий шмат територій зараз лишається за кордоном. Мальовнича українська земля Мараморощина, наприклад, входить до складу Румунії, як, зрештою, і не менш гарна Південна Буковина, котра теж була під патронатом Дракули.

   1329 року угорський король за особливі заслуги перед короною подарував рицареві Драгу та його братові Бальку Хустський замок з околицями. Околиці на той час становили чи не третину Закарпаття. Свою штаб-квартиру брати вирішили облаштувати в селі Драга (нині Драгове), неподалік відХуста.

   «Драг» румунською означає не що інше як «чорт». Очевидно, для рицаря це було прізвисько, бо, за свідченнями тогочасних джерел, був він людиною відважною і лютою, мав страшний норов і ще страшніше лице, пописане численними шрамами. Війни тоді не кнопками велись, а мечами. Король угорський частенько позичав у Драга гроші, а віддавав землями. Тож скоро Драгові володіння виросли в кілька разів, сам же рицар дещо знахабнів і почав вимагати від короля чергових привілеїв і подарунків. Бідний король зрозумів, що виховав на свою голову монстра, і вирішив його позбутись. Але воювати проти Драга було справою нелегкою. Тому в сусідньому Виноградівському замку він поселив ще одного завзятого вояка — барона Пітера Берені — й доручив йому позбутися Драга, як він вважатиме за потрібне. Відповідно, всі захоплені маєтки Берені міг залишати за собою. Після численних боїв барон відтіснив Драга з рівнини і змусив переселитись у Трансильванські гори, де родина Драгів (чи Дракул) мешкає до сьогодні. Однак стерти пам'ять про колишнього правителя баронові так і не вдалося. Мабуть, далася взнаки безмежна любов Драга до жінок і така ж безмежна кількість його позашлюбних спадкоємців. Бо й досі в околицях Хуста і, зокрема, в родинному селі Драгове зустрічаються цікаві прізвища, які про щось та й говорять: Драгів, Драгуля, Драгсиневич, Ріжко...

повернутись
версія для друку